ХАРЧ, у, ч. і і, ж.

1. збірн. Те саме, що харчі́. 1. В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну (Довж., І, 1958, 76); Польського війська було більше. В козаків не стало харчі. Почався голод (Н.-Лев., VII, 1966, 26); Пожвавішав Ласун [папуга] тільки влітку, коли я зміг приносити йому різний зелений харч (Сміл., Сашко, 1954, 127); *Образно. — Зелень лугу, блескіт [блискіт] неба — З того радий я; Запах квітів — більш не треба, То — вся харч моя (Граб., І, 1959, 454).

&́9671; Харч перево́дити [даре́мно, дарма́ і т. ін.] див. перево́дити.

2. Те саме, що харчува́ння 1. Поплатив [ріпник] чи не поплатив за харч, відложив чи не відложив що на чорну години, але в шинку, між товаришами, він був пан (Фр., IV, 1950, 8); Він знав, що то найми… «Босий дохід, а голодна харч; зрання води, в полуднє пити, а ввечері бити»,— як каже жартівлива приказка (Коцюб., І, 1955, 104); Пригадую зими: морози великі, а хата холодна, харч убогий, та чад, та брак одежі… (Вас., IV, 1960, 10); Навесні Семен пішов худобу пасти, почав дещо заробляти на харч (Ле, С. Голубар, 1950, 12)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 27.