ХАНЕ́НКО, а, ч., розм. Син хана. Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (Фр., XIII, 1954, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 17.