ХАМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Те саме, що харама́ркати. «Побіжу до Соломії та побачу, хто то прийшов. І чого вони там реготять та кричать»,— думала Настя, хамаркаючи п’яте через десяте «Помилуй мя, боже» (Н.-Лев., VI, 1966, 353); Хамаркає, наче дяк на криласі (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 15.