Про УКРЛІТ.ORG

халабуда

ХАЛАБУ́ДА, и, ж.

1. Убога оселя, хата. Ціла метка невеличких халабуд, густо обвитих диким виноградом, чорнілася своїми входами, немов чорні печери пороззявляли свої роти (Мирний, III, 1954, 261); Халабуда була просторенька, на підлозі, мала два віконця, а попід стінами були пороблені лави (Досв., Вибр., 1959, 102); // Рід намету, що має основу з жердя, критого соломою, корою, шкірами і т. ін.; буда, курінь. Блідий, з запалими оченятами і синіми губами, пластом лежав хлопчик у халабуді, нашвидку складеній з гілля та торішньої осоки (Збан., Таємниця.., 1971, 326); Ничипір з матросом Васьком напинали якусь.. халабуду (Добр., Тече річка.., 1961, 256); *У порівн. Коли б не напнута халабудою на обличчя хустина, може б Ярошенко помітив, як на обшмаганому хуртовиною лиці [Насті] заграв інший, не сніговієм викликаний рум’янець (Речм., Весн. грози, 1961, 14).

2. Критий віз. Тоді мене, пізно вночі, взяли в халабуду і перевезли до тюремного шпиталю (Фр., IV, 1950, 179); Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди,— то таки свої селяни, а то й дальші (по одежі знати).. Проїжджали цигани в своїх халабудах; проходили прочани, старці, заробітчани (Головко, II, 1957, 213); // Верх, напівкругле накриття на возі. Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає до вас молодиця з невеличкою дитиною на руках (Мирний, IV, 1955, 311); Невдовзі з сивої мряки виринула назустріч валка підвід з напнутими халабудами (Гончар, І, 1954, 166).

3. Невелике крите приміщення для собаки; конура, будка. Проти ганку, в кутку невеличкого подвір’я, стояла халабуда для собаки (Донч., V, 1957, 287); З дощатої халабуди коло погрібника на нього вискочив здоровенний мисливський хорт на тонких ногах (Кучер, Пов. і опов., 1949, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 12.

вгору