ХАЗЯЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Те саме, що хазяйнува́ти. Платон нікуди не ходив, хоч кожного вечора тягнули хлопці. — Не можу, знаєте, сам хазяюю… (Зар., На.. світі, 1967, 115); «Хазяїн,— подумав Павло про Зарубу.— Бач, як про коней турбується? І не скажеш, що він на заводі виріс. Наче він хазяював у селі» (Кучер, Трудна любов, 1960, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 11.