ФІТА́, и́, ж. Тридцять четверта літера дореформеного російського алфавіту (F), що означала звук «ф» у словах грецького походження; в українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 602.