ФІСКА́Л, а, ч.

1. У дореволюційній Росії (починаючи з XVIII ст.) — урядовець, що наглядав за діяльністю адміністративних установ і осіб з метою виявлення порушень законів та інтересів державної скарбниці — фіску.

2. перен., розм. Донощик, наклепник. Дворянин Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (Панч, Гомон. Україна, 1954, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 601.