ФІ́РА, и, ж., діал. Віз, підвода. Перед хатою стояла фіра й наш кінь (Коб., II, 1956, 298); Зносили з фір лантухи, наповнені колгоспним зерном, висипали в засіки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 420).
&́9671; Хоч фі́рою заїжджа́й див. заїжджа́ти1.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 601.