ФІ́НІК, а, ч.

1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (Коцюб., II, 1955, 409); Фінік канарський — одна з популярних декоративних пальм чорноморського узбережжя Кавказу (Веч. Київ, І.VІІ 1971, 4).

2. Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірочкою та соковитим нудно-солодким м’якушем. Одірваний фінік не вернеться знову На гілку свою (Крим., Вибр., 1965, 70); Тут і горіхи, і фіга, і фініки сушені в зморшках, Сливи солодкі, пахучі, у кошику яблука стиглі (Зеров, Вибр., 1966, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 599.