ФІЛЬМОТЕ́КА, и, ж. Заклад або відділ установи, що збирає, зберігає та видає (для повторного демонстрування) фільми; зібрання фільмів. Мої романи вже написані, лежать по бібліотеках (а фільми-романи — по фільмотеках) (Ю. Янов., II, 1958, 30); Можливості екрана справді невичерпні. Тому фільмотеки мають стати методичними центрами щодо використання технічних засобів у навчально-виховній роботі (Знання.., 2, 1971, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 596.