ФІЛОСОФУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. філософува́ти. Мрії — рефлексії, філософування — це мій світ (У. Кравч., Вибр., 1958, 256); Початок «Гайдамаків» [Т. Шевченка] становить глибоке філософування поета про плинність і минучість життя (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 213); Уникайте загальних міркувань, загального філософування (Тич., III, 1957, 145); Павло й сам часом кепкує з надмірної поважності свого заступника, із схильності його до глибокодумності і ситого філософування (Мушк., Серце.., 1962, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 595.