ФІЛОСО́ФСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до філософії (у 1 знач.), пов’язаний з найзагальнішими законами розвитку природи, суспільства й мислення. Брати Калиновичі скінчили саме перед роком університет, Владислав — правничий виділ, а Гнат філософський (Фр., VI, 1951, 201); Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Л. Укр., V, 1956, 176); Кінокартина стояла перед нами, як конкретна ідея, що закладала собою філософську систему (Ю. Янов., II, 1958, 79); «Фауст» Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (Рильський, IX, 1962, 170); Ленінська теорія відображення є філософською основою радянської естетики (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 9); Філософський факультет.
Філосо́фський ка́мінь — за уявленням середньовічних алхіміків — чудодійна речовина, здатна перетворювати метали в золото, виліковувати всі хвороби, повертати молодість, продовжувати життя тощо. Не став [Іваненко] алхіміком у європейськім розумінні цього слова: не шукав ні каменю філософського, ні великого еліксиру, ні пілюль безсмертя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 407); Не одне покоління алхіміків змарнувало своє життя на пошуки оманного філософського каменю, з допомогою якого начебто можна було одержувати золото з простих металів (Наука.., 1, 1970, 8).
2. Який містить у собі глибоку ідею, світоглядну концепцію, перейнятий ними. Повідаю Вам, що малася думка написати нашою мовою філософську драму… (Мирний, V, 1955, 406); Філософські, естетичні погляди Шевченка формувалися як погляди матеріалістичні (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 84); Образи фольклору піднесені Лесею Українкою у «Лісовій пісні» до високого рівня поетичного філософського узагальнення та ідейного звучання (Рад. літ-во, 2, 1962, 109).
3. розм. Пов’язаний з абстрактними міркуваннями; глибокодумний. Слухайте, голубчику, здобудьтеся врешті на філософську позицію.., не псуйте собі здоров’я (Коцюб., III, 1956, 444); Слухаючи виступи, привітання своїх друзів — робітників по цеху, Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування про вибір професії та одруження (Ле, Право.., 1957, 40).
4. розм. Власт. філософові (у 2 знач.). І, переходячи на свій філософський тон, Іван Антонович запитав уже цілком серйозно: — Скажи, ти замислювався над своїм вчинком? (Гончар, III, 1959, 280); Філософська натура Гречкуна, можливо, не всякому могла б припасти до вподоби (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 595.