ФІЛОСО́ФСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Займатися філософськими проблемами; міркувати, роздумувати на філософські теми.

2. розм. Розмірковувати на абстрактні теми; вдаватися до зайвого розумування; мудрувати, роздумувати. — Краса страшна, — це правда; але так, як були страшні для людей давні боги, як страшний бог, — почав філософствувати Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 19); Людина глибокодумно філософствує про смерть, поки не бачить її біля свого двору (Мушк., Серце.., 1962, 50); «Дивний світ, химерний світ, і люди на ньому чудернацькі!» — філософствував біля гною Кузь (Тют., Вир, 1964, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 595.