ФІКСУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.

1. Встановлюватися, закріплюватися в якомусь положенні, стані. Деталь фіксується.

2. Відзначатися, виділятися, закріплюватися в свідомості, у пам’яті, на папері, у викладі тощо. Вони [вечори] нагадували товаришу Данилові дитинство й юність, народжувався біль, зростав страх до свого людського життя, фіксувалися слова ненаписаних книг (Ю. Янов., II, 1958, 197); Усе хвилює художника й фіксується в його альбомі (Мист., 6, 1955, 18).

3. Зосереджуватися на чомусь, спрямовуватися на щось (про погляд, увагу тощо). Останнє, на чому фіксується увага, — це Олекса, який сидить з гармошкою на колінах (Ю. Янов., І, 1954, 180).

4. Пас. до фіксува́ти 1, 2, 4-6. Одержаний знімок потім обробляється (проявляється, фіксується і промивається водою) спеціальними розчинами (реактивами) для того, щоб зробити його нечутливим до світла (Курс фізики, III, 1956, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 590.