ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ, ~ів— ~ів, мн., розм.

1. Витівки, штуки, хитрощі для досягнення чого-небудь. Жолкевський люто грюкнув кулаком по столу. — Знов якісь фіглі-міглі! Знов ухиляються [старшини] від певних зобов’язань! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 224).

2. Залицяння, женихання, любовні справи, пригоди; зальоти. [Тітка Настя:] Так і знала, що ви тут з дівчатами фіглі-міглі! А я всю дільницю вздовж і впоперек вибігала. Платформ нема!.. (Баш, П’єси, 1958, 98); З великою неохотою йшов Захарко до Кирила говорити про фіглі-міглі наймолодшої невістки Оксани, яка.. крадькома знаходила собі втіху з Карпом… (Іщук, Вербівчани, 1961, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 583.