ФІГЛЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Діяти, поводитися як фігляр (у 2 знач.); кривлятися, позувати. Таку розмову Бальзак передбачав. Він не заважав Госслену фіглярувати (Рибак, Помилка.., 1940, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 584.