ФІ́ГА, и, ж.
1. Те саме, що Фі́гове де́рево (див. фі́говий). На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955, 285).
2. Плід цього дерева; інжир. І фіг і родзинок — Всього мені понадає [гетьманиха] (Шевч., І, 1963, 292); Квилить горлиця в садочку; Висять фіги в зеленочку… (Крим., Вибр., 1965, 35); А за подвір’ям.. був сад плодоносний,.. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясно плідні, Фіги солодкі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 128).
3. розм. Те саме, що ду́ля 3. Коли Василь.. підійшов до шинквасу та простягнув руку, Шміло показав йому фігу (Фр., І, 1955, 159).
&́9671; Фі́гу [з ма́ком] діста́ти (оде́ржати, здобу́ти і т. ін.) — абсолютно нічого не дістати, не одержати. Сваріться, панове! На те ви й зійшлись, Як сонце стояло під раком; То чей нам щасливо в виборах нових Здобудете фігу з маком! (Фр., XI, 1952, 407); — Побував [Янсон] тричі в районі, дістав фігу, десять обіцянок та одне положення про колектив (Кач., II, 1958, 130).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 583.