ФІ́БРА, и, ж.

1. Жилка, нерв, волокно живої тканини. Північ. Ще нема його, а тим часом біль, мука дійшли до найвищого пункту. Кожда частина, кожда фібра її тіла були напружені незвичайно (Хотк., І, 1966, 48).

2. перев. мн., перен. Уживається як символ душевних сил, що в сукупності становлять суть людської істоти. Серця тайні фібри хорі, Сам душі вузе́л [вузол] недуж (Фр., XIII, 1954, 142).

&́9671; Всіма́ фі́брами душі́ (се́рця, істо́ти і т. ін.) — дуже сильно, у найвищій мірі. Не люблю [панночки] рішуче і безповоротно і то саме через те, що я естет всіма фібрами моєї істоти (Л. Укр., III, 1952, 744); Було чути, як у глухій глибині чулану всіма фібрами своєї вільної душі протестував новоприбувший [новоприбулий] гість (Вас., II, 1959, 17); Була це та сама правда, яку вона передчувала, а водночас боролася проти неї всіма фібрами душі (Вільде, Сестри.., 1958, 160).

3. Хімічно оброблена та спресована паперова маса, що використовується як ізоляційний матеріал і як замінник шкіри.

Фі́бра листова́ — паперова (ганчіркова) маса, просочена міцним розчином хлористого цинку та спресована.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 582.