ФІА́Л, а, ч.

1. У Стародавній Греції — широка плоска чаша з тонкими стінками й злегка загнутими всередину вінцями. [Xуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму.. Не забувай, що треба подавати фіали грецькі та етруські вази (Л. Укр., III, 1952, 146); [Єлизавета:] У тата є фіал дорогоцінний, Неначе мед прозоро-золотий (Коч., Я. Мудрий, 1946, 18).

2. заст., поет. Келих.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 582.