ФУТЛЯ́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до футля́р 1. Випивши чарку до дна, дістав [Сидір Сидорович] із бічної кишені невеликий гранчастий футлярчик, розкрив і підніс невістці мініатюрного золотого годинника з браслетом, викладеним блискотливими камінчиками (Коз., Листи.., 1967, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 657.