ФУНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., заст. Засновувати. Ото дивачка! Замість вигадати щось цікаве — фундує монастирі та ще й хлопської віри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 311); На межі XVI і XVII століть у всіх більш-менш значних містах України виникають братства, котрі фундують школи й колегіуми (Вітч.. 9, 1971, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 652.