ФУГУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. і док., муз.

1. неперех. Проводити в усіх голосах одну або кілька тем.

2. перех. Надавати музичному творові характеру фуги (див. фу́га¹).

ФУГУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Стругати фуганком.

2. Вирівнювати поверхню деталей для щільного припасування їх однієї до одної при склеюванні.

3. Вирівнювати за висотою зубці пилки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 649.