ФУГА́НОК, нка, ч. Теслярський інструмент, рубанок великого розміру з подвійним різцем, признач. для точного стругання великих площин і довгих кромок. В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 648.