ФРЕ́ЗЕРНИЙ, а, е. Прикм. до фре́за, фре́зер. Фрезерна головка; // Який має фрезу, фрезер; з фрезою, з фрезером. Робота на фрезерному верстаті вимагала не лише практичних навичок, але й певних теоретичних знань (Ткач, Арена, 1960, 208); Аерозольні установки, фрезерні канавокопачі, ямокопачі. Вони полегшать працю буряководам, дадуть змогу заощаджувати сотні тисяч трудоднів (Літ. газ., 25.I 1957, 1); // Пов’язаний із застосуванням фрези. При проведенні уроків з фрезерної справи важливого значення набуває наочність (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 8); Всю фрезерну обробку корпусу черв’ячно-модульної фрези, яка містить в собі 3 або 4 переходи, виконує один фрезерувальник (Технол. різального інстр., 1959, 37); Залісенню найкраще піддаються торфовища, де торф добували фрезерним способом (Хлібороб Укр., 9, 1966, 8); // Одержаний за допомогою фрези (у 2 знач.). Трудівники колгоспів і радгоспів високо оцінили торфомінерально-аміачні добрива. Головна складова частина їх — фрезерний торф (Роб. газ., 10. III 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 642.