ФРА́НКО-, невідм., ек. Спеціальний термін, вживаний в торговельних угодах, який в сполученні з наступним іменником — назвою міста, пункту і т. ін. означає, що витрати, пов’язані з транспортуванням до цього місця, покладаються на постачальника (продавця). Франко-вагон; Франко-Київ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 640.