ФОТОТЕОДОЛІ́Т, а, ч., геол. Інструмент, признач. для фотографування місцевості, розробок корисних копалин, різних споруд і т. ін. з метою складання планів, профілів тощо; теодоліт, що має фотокамеру.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 637.