ФОТООБ’ЄКТИ́В, а, ч. Частина фотоапарата, складена з кількох лінз, які проектують на плівку чи пластинку світлове зображення об’єкта, що фотографується; фотографічний об’єктив. При проходженні світлового потоку крізь фотооб’єктив частина його поглинається масою скла, а частина відбивається поверхнею лінз (Довідник фот., 1959, 12); Обіймами гарячими Зійшлися юнаки. Ми зброї тут [на фестивалі] не бачимо — Вона нам не з руки. Лиш фотооб’єктивами Друг друга поціляй! Хай мир шумує нивами Із краю в край! (Бичко, Сійся.., 1959, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 635.