ФО́СА, и, ж., діал. Канава, рів, рівчак. Ой у лісі під горіхом Викопана фоса, — Туди забігла Ганнуся боса (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 201); Над вузенькою фосою, що виблискує в гущавині кущів і латаття, зіп’явся хиткий місточок (Зар., Антеї, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 629.