ФОРШТЕ́ВЕНЬ, вня, ч., мор. Крайня носова частина судна, носовий брус, що є продовженням кіля. Тесляр теше дуба й бука з — захватом. Стовбури цих дерев підуть на зміцнення кіля й форштевня (Ю. Янов., II, 1958, 140); Крейсер сів кормою глибоко в воду, одночасно піднявшись угору форштевнем (Трубл., Шхуна.., 1940, 127); — В носовій каюті біля форштевня протікає (Довж., Зач. Десна, 1957, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 629.