ФОРТІ́ССІМО, присл., муз. Дуже сильно, гучно, голосніше, ніж форте (про звучання голосу, музичного інструмента при виконанні музичного твору). Грати фортіссімо; // у знач. ім. форті́ссімо, невідм., с. Дуже голосне, сильне звучання голосу або музичного інструмента при виконанні музичного твору; місце в музичному творі, що вимагає такого виконання. Пісні жартівливого характеру Є. Козак.. закінчує в швидкому темпі. В більшості з них головна кульмінація з’являється буквально в останніх тактах, причому переважно на динаміці форте або навіть фортіссімо (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 85); Зарокотали бандури.. і здавалося, що хлюпнув до залу, заревів .. страшний у своєму гніві старий Дніпро — здригнулися склепіння концертного залу від нечуваного фортіссімо сімдесяти голосів (Літ. Укр., 31.XII 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 628.