ФОРТЕПІА́НО, невідм., с. Струнний ударно-клавішний музичний інструмент, сучасними різновидами якого є рояль і піаніно. За стіною, тут же, в другій кімнаті, розлягаються тихі-тихі звуки фортепіано (Хотк., І, 1966, 43); Л. Ревуцькому належить цікава спроба створити сучасну думу в супроводі фортепіано на текст сучасного поета (Рильський, IX, 1962, 217); Пафосом дружби братніх слов’янських народів пройнятий слов’янський концерт для фортепіано з оркестром Б. Лятошинського, присвячений 300-річчю возз’єднання України з Росією (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 628.