ФОРСУ́НКА, и, ж. Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду). Довкола турбіни з форсунками сновигали монтажники (Баш, Вибр., 1948, 125); Обприскування з економічних форсунок проводили на другій швидкості (Колг. Укр., 4, 1956, 19); Машина [для фарбування] обладнана вертикальним розпилювачем циркулярної дії з форсунками, які мають пристрій для інфрачервоного випромінювання, що сприяє швидкому висиханню фарби (Наука… 3, 1962, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 627.