ФОРМУЛЯ́Р, а, ч.

1. У дореволюційній Росії — послужний список чиновника, військовослужбовця. — Сидорчук! Відведи його до писаря Лаврентьєва. Хай напише наказ зарахувати його на харчове та інше постачання та хай складе на нього належний формуляр (Тулуб, В степу… 1964, 100).

2. спец. Бланк, картка, куди вносяться основні відомості про якусь споруду, механізм, про їх експлуатацію. [Пронашка:] Бригада Марії Шапіги формуляр вам не зіпсує, будьте певні (Мик., І, 1957, 230); Формуляр порту; Формуляр гвинтівки.

3. Бібліотечна облікова картка, що вкладається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про користування нею читачами; // Картка, що заповнюється на кожного читача бібліотеки, куди записуються відомості про видані йому книжки. Чим більше поважних журналів стоятиме в моєму "формулярі" професіональному, тим легше буде мені надалі здобути собі повсякчас літературний заробіток (Л. Укр., V, 1956, 424); Ксеня сиділа за своїм бібліотечним столиком і переглядала формуляри (Гуц., Скупана.., 1965, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 626.