ФОРМУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. Коротко і точно висловлювати, виражати, визначати що-небудь (думку, поняття, завдання тощо). Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 422); Поняття про поверхню різання формулюють так: поверхня різання — це поверхня, що утворюється на оброблюваній деталі безпосередньо різальним лезом інструмента і є перехідною між оброблюваною і обробленою поверхнею (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 18); Головна особливість нової Програми КПРС полягає в тому, що вона дає розгорнутий план комуністичного будівництва в нашій країні і формулює найголовніші завдання нашого народу в боротьбі за комунізм (Ком. Укр., 9, 1961, 24); Що писати, для чого писати, як писати? — ці питання, що формулюють основні вимоги художніх поглядів, є вимоги суспільства, часу, і від них нікуди подітися художникові (Талант.., 1958, 21); Картини допомагають школярам на перших етапах роботи над текстом узагальнено формулювати його зміст (Рад. психол. наука.., 1958, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 625.