ФОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до форми (у 4, 5 знач.), обумовлений формою.
Форма́льна ло́гіка — наука про форми мислення, правила і форми виведення одного судження з інших; Форма́льна осві́та — в буржуазній педагогіці — напрям, прибічники якого вважають, що основною метою навчання є розвиток пам’яті, уваги, мови та інших розумових здібностей, а знання з основ наук мають другорядне значення.
2. Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відбиває її, не рахуючись з суттю справи, з справжнім станом речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.). Він [В. І. Ленін] був непримиренним ворогом всякої косності, тяганини і бюрократизму, формального і бездушного ставлення до роботи (Біогр. Леніна, 1955, 253); Перші дні він мало не збожеволів. Адже на цей раз ніяких, навіть формальних підстав для арешту не було (Кол., Терен.., 1959, 363); Ранком Краснов довідується, що сідло з його коня зникло. Ми кидаємось на розшуки і швидко знаходимо його в старшини речового складу. На нашу вимогу повернути сідло старшина стає на формальну точку зору і сердито доводить,.. що у пішої полкової розвідки коней на озброєнні «не положено» (Багмут, Записки.., 1961, 76); // Який існує або зроблений лише для видимості. Інколи буває так, що авторська ремарка: «дія відбувається в наші дні» — є лише формальною відпискою (Мист., 1, 1959, 15).
3. Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який грунтується на дотриманні форми (у 9 знач.). Сікли [Казанка] у волості за формальними присудами нібито за дерзку поведінку проти Самойловички та барона, сікли вже й без всякого присуду поліцаї та поміщицькі гайдуки (Крот., Сини.., 1948, 44); — З переправи? — зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту. Хома доповів скупо і невгаразд. Весь час він думав про Антоновича (Гончар, III, 1959, 361); // Здійснений за виробленим правилом, так, як прийнято. — Я не можу вертати додому! Адже ж нині мають відбутися мої формальні заручини з бароном (Фр., III, 1950, 162); Хоч в його листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Л. Укр., V, 1956, 212).
4. Пов’язаний з формою (у 7 знач.). Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом, що інколи переходить у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури (Рильський, IX, 1962, 225); Образність літератури не є якоюсь формальною ознакою її, але виражає специфічну властивість цього роду людської діяльності, як форми, так і змісту її (Талант.., 1958, 49).
5. Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний. Стильові течії, .. в яких на перший план висуваються суб’єктивістські формальні експерименти,.. є чужими, а то й просто ворожими естетиці соціалістичного реалізму (Про багатство л-ри, 1959, 17); Рекорди «сухості» поставили розвідки прибічників структуралізму і математично-статистичних методів у літературознавстві. Як відомо, у структуралістів художній твір зводиться в принципі до формальних прийомів (Рад. літ-во, 5, 1971, 20).
6. лінгв. Пов’язаний з формою (у 12 знач.). Граматичне значення слова разом з його формальним виявом, тобто з граматичною формою, саме і становить зміст граматичної категорії (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 290).
7. спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень — відповідними формулами (про метод у математичній логіці).
8. заст. Справжній, дійсний. А в коршмах [корчмах] ішов формальний карнавал, гуляла молодіж (Фр., VIII, 1952, 386); Виявились ще кращі речі. Член відділу «Просвіти» Шульга (тепер він голова Ніжинської філії), як показалось [виявилося], шпиг і донощик формальний (Коцюб., III, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 620.