ФОЛЬКЛОРИ́СТИКА, и, ж. Наука, що займається збиранням і дослідженням фольклору. Визначну роль в українській фольклористиці у 20-40-х роках відіграв професор Московського, а потім Київського університету М. О. Максимович (1804-1873). Він упорядкував і видав три збірки українських народних пісень (Іст. укр. літ.. І, 1954, 136); Фольклористика вивчає народну колективну творчість в галузі мистецтва слова, пісні, музики, танцю, образотворчого мистецтва (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 7); М. Рильський збагатив українську фольклористику низкою статей про героїчний епос, про творців і носіїв народної поезії, про фольклорно-літературні взаємини, специфіку уснопоетичної творчості радянського часу (Вітч., 6, 1969, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 613.