ФОК, а, ч., мор.

1. Нижнє пряме вітрило на передній щоглі корабля або косе вітрило на однощогловому судні. Наче електричний струм пронизує Лазарєва. Перед його очима виникає друга, на цей раз катастрофічна небезпека. — Фок розірвало! Розірвало парус на фок-щоглі (Довж., Зач. Десна, 1957, 401).

2. Те саме, що фок-що́гла. За термінологією старих морських боїв, відбувалося таке: корвет нападного флоту втратив фок і грот, на палубі паніка, борт пробито ворожою бомбою, капітан кинувся вплав (Ю. Янов., II, 1958, 200).

ФОК-… (ФОКА-…), мор. Перша частина складних слів, що вказує на належність чого-небудь до фока (у 1 знач.), напр.: фок-ре́я, фока-брас, фок-що́гла.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 611.