ФОЙЄ́, невідм., с. Приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т. ін. біля глядачевого залу, призначене для перебування глядачів перед початком вистави, сеансу та для відпочинку під час перерви, антракту. У фойє погасили світло. На арені починався новий відділ програми (Ю. Янов., II, 1958, 139); Навіть в антрактах, коли збуджені глядачі сунули до фойє, він лишався на місці (Ільч., Серце жде, 1939, 261); Десь грає він [Арсен] зараз в душному, переповненому фойє кінотеатру (Дмит., Розлука, 1957, 31); В залитому електричним світлом фойє, поблискуючи мідними трубами, години дві уже гримів колгоспний духовий оркестр (Ряб., Жайворонки, 1957, 98); // Приміщення для відпочинку артистів між актами вистави.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 611.