ФЛОРЕНТІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. флоренті́єць, і́йця, ч.; флоренті́йка, и, ж.). Мешканці Флоренції. Життя дружини великого флорентійця [Данте] було тяжке, зрошене сльозами (Рильський, III, 1956, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 607.