ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч.

1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об’єктом релігійного обожнювання.

2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються. Таким чином, загадка грошового фетиша є загадка товарного фетиша взагалі; в грошах вона лише сильніше вражає нас своїм сліпучим блиском (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 97); До культурної спадщини підходить він [пролетаріат] із критицизмом.., що не визнає жодних фетишів, жодної метафізики, жодної нелогічності (Еллан, II, 1958, 83); Спорт це був наш світ, наш фетиш (Смолич, І, 1947,7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 580.