ФЕ́РМЕР, а, ч. Орендар або власник ферми (див. ферма¹ 1). Дрібна й середня земельна власність фермерів, основа всього її [Америки] політичного ладу, переборюється мало-помалу конкуренцією величезних ферм (Комун. маніф., 1963, 7); В Англії осіб, які ведуть сільське господарство на власній або орендованій у лендлордів землі, називають фермерами (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 68); Фермер [угорський] хотів з уст рядового бійця, такого ж, як і він, хлібороба, почути правду про радянську державу (Гончар, III, 1959, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 578.