ФЕЛА́Х, а, ч. Осілий селянин-землероб в арабських країнах Близького Сходу та Північної Африки. Фелах працює мовчки, тихий, пильний… (Л. Укр., І, 1951, 304); Письменник [А. Стіль] зосереджує головну увагу [у творі «Обвал»] на викритті злочинного характеру алжирської бойні. Солдат-доброволець колоніальних військ Бернар Давен.. бере участь у спустошливих набігах на мирні селища фелахів (Вітч., 11, 1961, 207); *У порівн. Ліна клопочеться біля своїх гладіолусів, а батько, голий до пояса, в чалмі якійсь, мов фелах, прополює сапою картоплю (Гончар, Тронка, 1963, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 574.