ФАШИ́СТ, а, ч. Прибічник, прихильник фашизму; член фашистської організації. В лютому місяці на вулицях Відня вони билися на барикадах за диктатуру пролетаріату, але їх зрадили ватажки, і фашисти перемогли (Панч, В дорозі, 1959, 97); Наші війська розгромили фашистів під Москвою (Тют., Вир, 1964, 529); — Людство не знало більшої жорстокості, ніж та, яку довелося відчути на собі радянським людям на тимчасово окупованій гітлерівцями території. Фашисти з особливою люттю намагалися зломити волю наших людей, витравити з їх свідомості все найдорожче, що дала Радянська влада (Ком. Укр., 6, 1975, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 571.