Про УКРЛІТ.ORG

фара

ФА́РА1, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов., II, 1954, 139); З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (Гончар, Людина.., 1960, 15); В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (Мур., Хороші сусіди, 1948, 55); *У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє світло, кидало його в міжгір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 74).

ФА́РА2, и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик. Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (Скл., Карпати, II, 1954, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 562.

вгору