ФА́РА¹, и, ж. Електричний ліхтар із рефлектором на передній частині автомобіля, трактора, локомотива тощо для освітлення дороги. Від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Янов., II, 1954, 139); З глибини вулиць трамваї повзуть із синіми фарами (Гончар, Людина.., 1960, 15); В комбайна сяють фари, Наче світлі очі (Мур., Хороші сусіди, 1948, 55); *У порівн. Вечоріло, але безхмарне небо, як величезна фара, відбивало вденішнє світло, кидало його в міжгір’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 74).

ФА́РА², и, ж., діал. Будинок, у якому живе священик. Капітан Ендревді трохи заспокоївся тільки на фарі о. Федора, куди намісник запросив його поснідати й перепочити (Скл., Карпати, II, 1954, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 562.