ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 558.