ФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. Підробляти, фальсифікувати. — Ви в процесах фальшували свідоцтва (Фр., VIII, 1952, 97); Папа Іоанн XXIII, з метою власного збагачення, фальшував християнську релігію, витлумачував її і пристосовував відповідно до своїх потреб (Мельн., Папи.., 1960, 39).

2. неперех. Спотворювати звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті). Спів не йшов йому доладно. Тому Болотневич визвірився на нього і шепнув сердито: — Не фальшуйте! (Март., Тв., 1954, 198); // Видавати спотворені звуки, спотворену мелодію. Що таке? Фальшують струни? Але ж він недавно настроював рояль! (Мокр., Сто.., 1961, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 557.