ФАКТУ́РА, и, ж.

1. Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета. Якщо паркан не тинькують, значну роль в його рішенні відіграють колір і фактура каменю, а також характер кладки (Жилий буд. колгоспника, 1956, 21).

2. спец. Своєрідність художньої техніки у творах мистецтва; // В образотворчому мистецтві — характер поверхні мистецького твору, його обробка; один із засобів художньої виразності (напр., характер мазка в малярстві тощо). Побачив [Мажарин] на стіні портрет Нелі і забув про миші. — Чудовий портрет… Що за приємна, м’яка фактура… Але оригінал ще кращий… (Вільде, Сестри.., 1958, 300); Його [А. Насєдкіна] принцип роботи з натури мав ту перевагу, що фактура зображеного ним відчувається зримо й переконливо: ми відчуваємо теплоту тіла і грубість шинелі, опуклість скрипучого колеса і холодну сталь гвинтівки (Мист., 6, 1968, 17); // В архітектурі — декоративні властивості поверхні будівельних матеріалів, що використовуються як засіб художнього оздоблення будівель і споруд. Фактура стін і загальний колорит будівель карпатських гірських районів визначалися широким застосуванням гонту і скіпи (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); // У музиці — сукупність засобів музичного викладу, що становлять технічний бік твору. Краще, якщо приспів написано в іншому розмірі, ніж пісня, це збагачує ритмічну і музикальну фактуру пісні (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 161); Співучість, мелодизація і поліфонічна наснаженість оркестрової фактури [Другої симфонії П. І. Чайковського] також значною мірою залежать від характеру народної пісенності (Нар. тв. та етн.. 3, 1965, 24).

3. Рахунок за проданий товар із зазначенням його кількості та вартості. Поштучні й тарні вантажі приймаються за супроводжуючими документами (накладними, рахунками або фактурами.) (Матер.-техн. постач.., 1959, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 553.