ФА́ЙНИЙ, а, е, діал.

1. Гарний. Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (Коломийки, 1969, 47); Господар дому чемно запросив нас сідати. Тримався він з великою статечністю, мав рівну поставу. Добре поголений, одягнений у.. файний кептар (Мас., Під небом.., 1961, 29); Баби хотіли переконатися, чи попадя молода, чи файна.. І тут вражіння [враження] було добре: попадя виглядала, як квіточка (Хотк., II, 1966, 7); Недурно в його Карпатах такі файні співаночки співають про цей широкий край (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 223); Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (Коцюб., III, 1956, 406).

2. Добрий (у 5, 8 знач.). [Юрасик:] А в хаті наша баба умирає. У неї тиф… і лікаря немає. Допоможіть, у вас є файні ліки (Воронько, Казка.., 1957, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 551.