ФА́БУЛЬНИЙ, а, е, літ. Стос. до фабули. Це були жерці слова: Івась, Самко, Юник і Ливар. Всі вони вважали себе за експерименталістів у галузі фабульних комбінацій (Досв., Вибр., 1959, 222); Поема [Т. Шевченка] «Марія» (1859), в якій використано окремі фабульні елементи євангельської легенди про народження Христа, спрямована проти християнських догматів і має революційний характер (Іст. укр. літ., І, 1954, 206); Фабульна основа лібретто.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 549.