УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В’Ї́ЖДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уї́здити. Перед нею в синьому сяйві біліли сніги, блищала в’їжджена дорога (Коцюб., І, 1955, 329); Віз м’яко покотився ще не в’їждженою дорогою (Стельмах, Правда.., 1961, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 413.